Вот еще стихи,посвященные переходу боевых дельфинов на сторону РФ)
Реальність, немовби обдовбаний фільм, Свідомість новинами сапа – Що нібито наш український дельфін Служитиме клятим кацапам. Що ніби віднині не милі йому Вишневі садки й полонини, Що мріє дельфін про московську тюрму І радо за неї загине! Стривайте, облудні подножки Москви, Породження угра та фіна! Вам мало, що слоника змучили ви? Тепер узялись за дельфіна? Затямте, на лобі собі запишіть, Підступні зелені хлоп’ята: Ніколи в безсмертній дельфіна душі Не буде любові до ката! Дельфін присягав не убивцям брудним – Тризуб у душі його квітне! І прапор – із моря та сонця над ним – Петлюрівський, жовто-блакитний! Коли із глибин щось свистить та реве, Ще й вереск рипучий долинув – Це він, український морський соловей, Співає пісні про калину. Дельфіну відомі й рядки «Кобзаря», Й думки із книжок захалявних. Кохається він у південних морях З ким хоче – та не з москалями! Тож як не старайтесь, кремлівські кати, Нема вам чого тут ловити: Дельфіну не треба яєць золотих І срібла палат грановитих! Його не злякати свавіллям лихим, Арештом, судом та етапом – Ніколи, НІКОЛИ вкраїнський дельфін Не піде служити кацапам!